Історичні відомості

Територія, на якій розташоване сучасне село, була заселена з давніх часів, про що свідчать археологічні знахідки. Понад Білозерською балкою тягнуться кургани - частина з яких розкопана. Тут виявлені поховання доби бронзи (III — І тис. до н. е.). В курганах, відомих під назвами Цимбалка, Велика цимбалка, Мала цимбалка, Орел (курган), Чмирева могила виявлені багаті скіфські поховання з золотими прикрасами (V—III) VIII—VII ст. ст. до н. е.). У Чмиревій могилі, в окремій камері, знайдено також поховання коней.

Курган скіфського часу — Чмирева могила, датують 345-325 роками до Р.Х.

Тривалий час у придніпровському степу через спустошливі набіги кочівників-татар постійних поселень не було, за винятком зрідка розкиданих зимівників запорізьких козаків. Після приєднання у 1783 р. Криму та північної Таврії до Росії в цій місцевості почали виникати поселення. Саме на цей час і припадає заснування Великої Білозерки переселеними сюди державними селянами з Полтавської та Чернігівської губерній, які побудували тут 30 землянок уздовж річки Білозерки. Поселення дістало назву за найменуванням річки.

На відміну від сусіднього однойменного села, розташованого вище за течією річки, полтавці та чернігівці почали називати своє село Нижньою або Великою Білозеркою. Згодом за ним остаточно закріпилася ця назва. У 1804 році сюди прибула нова група поселенців із Загрудної та інших слобід Зіньківського повіту Полтавської губернії. Село зростало й далі за рахунок нових груп переселенців. У 1845 році тут утворилася сільська община. На початку 70-х років ХIХ ст. у Великій Білозерці налічувалося 900 дворів, проживало 7513 чоловік.

Станом на 1886 рік в селі, центрі Велико-Білозерської волості Мелітопольського повіту Таврійської губернії, мешкало 10116 осіб, налічувалось 1439 дворів, існували 3 православні церкви, 2 школи, 14 лавок, 3 бондарні, 2 колесні, відбувалось 2 ярмарки на рік: 17 березня та 20 вересня, базар.

У 80-х роках XIX ст. Велика Білозерка була одним із трьох сіл у Мелітопольському повіті, які славилися садами та городами, що займали тут понад 1000 десятин землі.

Оскільки Велика Білозерка простягалася майже на 25 кілометрів, приписані до сільської общини землі було розподілено за парафіями. З того часу в селі існували самостійно Петропавлівська, Покровська та Преображенська общини. Хлібороби обробляли землю за правилами і звичаями, наслідуваними від дідів. Через низьку культуру землеробства врожаї були низькими. В селі розвивалися гончарний, теслярський, ковальський, бондарний, стельмаський та інші промисли. Добротні будинки в селі мали тільки багатії, трудове ж селянство тулилося в землянках та критих соломою або очеретом саманних хатах. Вкрай незадовільним було в селі медичне обслуговування – тільки на початку ХХ ст. у Великій Білозерці відкрили амбулаторію: один лікар, два фельдшери та акушерка обслуговували дільницю, до якої належало 8 населених пунктів з 22,6 тис. чоловік населення.

Часи колективізації 

Нейтральність цієї статті є під сумнівом. Будь ласка, ознайомтесь з відповідним обговоренням та по можливості виправте недоліки. (Жовтень 2011) 

1923 року Велика Білозерка, де проживало 18,3 тис. чоловік, стала районним центром. 
Весною 1923 року 23 колгоспи об’єднали все трудове селянство і у передвоєнні роки Великої Вітчизняної війни вони стали економічно міцними, прибутковими. 

Часи окупації

19 вересня 1941 року село окупували фашисти. В ніч на 26 червня 1942 року у протитанковому рові на околиці села фашисти розстріляли 200 колгоспників, серед яких було багато жінок, дітей і літніх людей. По інших даних, в цей день загинуло 280 людей.

З перших днів окупації жителі Великої Білозерки всіляко саботували заходи військової адміністрації: псували майно, не виходили на роботу. Члени підпільної групи вели агітацію серед молоді, закликаючи юнаків і дівчат уникати відправки до Німеччини. Проте окупантам вдалося вивезти з Великої Білозерки 190 чоловік, а планувалося 500.

29 жовтня 1943 року війська 4-го Українського фронту, зокрема, воїни 279-ї стрілецької дивізії визволили село від німецько-фашистських загарбників. В запек¬лих боях за Велику Білозерну загинуло 3233 радянських воїнів. Жителі села свято шанують їх пам'ять, на мо¬гилах героїв встановлені пам'ятники.

У лавах Червоної Армії мужньо билося з ворогом понад дві тисячі односельчан. Загалом за роки Друга світова війна загинув 591 житель села.

Повоєнні роки

Відразу після визволення розпочалась робота з відновлення села. Було на¬лагоджено роботу крамниць, шевських і кравецьких майстерень, пошти, зв'язку. Почалася відбудова райпромкомбінату. Невдовзі вже працювали ковальсько-слюсарний, шкіряний, теслярський, гончарний та інші цехи. Робітники МТС побудували тимчасові приміщен¬ня майстерень, відремонтували 3 трактори, 5 комбай¬нів, деякий інвентар.

В подальшому, починаючи з 1950 року, почалося поступове укрупнення колгоспів, внаслідок чого замість 23 дрібних господарств було утворено 6 великих багатогалузевих механізованих артілей, три з яких зберегли свою назву та територіальне розташування до теперішніх часів: «Росія», ім. Фрунзе, «Білозерський», «40 років Жовтня», «Правда» та ім. Суворова. У 1954 році відбулося злиття 4 Рад — Трудової, Робітничо-селянської, Червоної та Шевченківської в одну сільраду — Великобілозерську.

Логін: *

Пароль: *